| Він цілував її ніжно у губи, і обнімаючи притискав до себе. Вони знайомі близько 2 місяців, це кохання з першого погляду…
Вечір. Тиха прогулянка по літньому місту. Вона з подругою, щось дуже жваво розповідає і відвертається витерти дрібні сльози. Він сам вийшов пройтись після страшної розмови з коханою - кінець. Побачивши її його серце обрало швидкий ритм. Їх розмова була не довгою, але вона визначила майбутнє цих людей. Зустрічі, поцілунки, сльози…..
Все тривало декілька місяців, наступив час ближче пізнати одне-одного і ось він чує страшні слова з коханих уст – СНІД. Здавалось що все було сірого кольору, і так не хотілось жити! Чому вона?! Як?! Та нічого не можна було виправити…Він не міг доторкнутись до неї, вже не цілував її у губи, та навіть не брав за руку…Вона втрачала його і нічого не можна було виправити, а так хотілося…
Пройшов рік, вони стали зовсім чужі – він більше не дзвонив їй, вона більше не була з ним.
Лікарня. Та спогади про їх першу зустріч, його обличчя, його голос. Ліки, які не допомагають і нарешті полегшення, серце зупиняється – засинає, повітря більше їй не потрібне, а очі вже не сяють…
Сіре небо трохи капало дрібним дощем, він стояв і дивився на фото, згадуючи їх останню зустріч. На могилі лежали її улюблені білі троянди, з його грудей пронизувався тихий плач…..
|